Фінансові активи - класифікація і подальша оцінка - категорії оцінки.
Товариство класифікує фінансові активи у такі категорії оцінки: за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, за справедливою вартістю через інший сукупний дохід і за амортизованою вартістю. Класифікація та подальша оцінка боргових фінансових активів залежить від (i) бізнес-моделі Товариства для управління відповідним портфелем активів та (ii) характеристик грошових потоків за активом.
Фінансові активи - класифікація і подальша оцінка - бізнес-модель.
Бізнес-модель відображає спосіб, у який Товариство управляє активами з метою отримання грошових потоків: чи є метою Товариства (i) виключно отримання передбачених договором грошових потоків від активів ("утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків"), або (ii) отримання передбачених договором грошових потоків і грошових потоків, які виникають у результаті продажу активів ("утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків і продажу"), або якщо не застосовується ні пункт (i), ні пункт (ii), фінансові активи відносяться у категорію "інших" бізнес-моделей та оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток. Бізнес-модель визначається для групи активів (на рівні портфеля) на основі всіх відповідних доказів діяльності, яку Товариство має намір здійснити для досягнення цілі, встановленої для портфеля, наявного на дату оцінки. Фактори, які Товариство враховує при визначенні бізнес-моделі, включають мету і склад портфеля та минулий досвід отримання грошових потоків по відповідних активах.
Фінансові активи - класифікація і подальша оцінка - характеристики грошових потоків.
Якщо бізнес-модель передбачає утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків або для отримання передбачених договором грошових потоків і продажу, Товариство оцінює, чи являють собою грошові потоки виключно виплати основної суми боргу та процентів ("тест на виплати основної суми боргу та процентів" або "SPPI-тест"). Фінансові активи із вбудованими похідними інструментами розглядаються у сукупності, щоб визначити, чи є грошові потоки по них виплатами виключно основної суми боргу та процентів. У ході такої оцінки Товариство аналізує, чи відповідають передбачені договором грошові потоки умовам базового кредитного договору, тобто проценти включають тільки
відшкодування щодо кредитного ризику, вартості грошей у часі, інших ризиків базового кредитного договору та маржу прибутку. Якщо умови договору передбачають схильність до ризику чи волатильності, які не відповідають умовам базового кредитного договору, відповідний фінансовий актив класифікується та оцінюється за справедливою вартістю через прибуток чи збиток. SPPI-тест виконується при первісному визнанні активу, а подальша переоцінка не проводиться.
Справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана від продажу активу або сплачена за зобов'язанням при звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Найкращим свідченням справедливої вартості є ціна на активному ринку. Активний ринок - це такий ринок, на якому операції щодо активів і зобов'язань мають місце із достатньою частотою та в достатніх обсягах для того, щоб забезпечити інформацію щодо ціноутворення на регулярній основі.
Справедлива вартість фінансових інструментів, що торгуються на активному ринку, вимірюється як добуток ціни котирування на ринку за окремим активом або зобов'язанням та їх кількості, що утримується організацією. Для визначення справедливої вартості фінансових інструментів, за якими відсутня інформація про ринкові ціни із зовнішніх джерел, використовуються такі методи оцінки, як модель дисконтування грошових потоків, модель, заснована на даних останніх угод, здійснених між непов'язаними сторонами, або аналіз фінансової інформації про об'єкти інвестування.
Результати оцінки справедливої вартості аналізуються та розподіляються за рівнями ієрархії справедливої вартості наступним чином: (i) до Рівня 1 відносяться оцінки на основі цін котирування (без коригувань) на активних ринках для ідентичних активів та зобов'язань, (ii) до Рівня 2 - оцінки, отримані з використанням методів, згідно з якими всі суттєві вхідні дані, які використовуються, є наявними для активу чи зобов'язання прямо (наприклад ціна), або опосередковано (наприклад, розраховані на основі ціни) і (iii) оцінки 3 Рівня, які являють собою оцінки, що не базуються виключно на ринкових даних (тобто для оцінки необхідний значний об'єм вхідних даних, які не є наявними на ринку).
Дебіторська заборгованість за виданими кредитами та інша дебіторська заборгованість обліковуються за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної процентної ставки за вирахуванням резерву під очікувані кредитні збитки. Віднесення дебіторської заборгованості за виданими кредитами та іншої дебіторської заборгованості у категорію оцінки за амортизованою вартістю здійснене за результатами аналізу бізнес-моделі управління відповідними групами активів та проведеного аналізу контрактних грошових потоків.
Метод ефективної процентної ставки - це метод визнання процентних доходів або процентних витрат протягом відповідного періоду з метою отримання постійної процентної ставки (ефективної процентної ставки) від балансової вартості інструмента. Ефективна процентна ставка - це ставка, яка точно дисконтує розрахункові майбутні грошові виплати або надходження (не включаючи майбутніх збитків за кредитами) протягом терміну дії фінансового інструмента або, у відповідних випадках, протягом коротшого терміну, до чистої балансової вартості фінансового інструмента.
Ефективна процентна ставка використовується для дисконтування грошових потоків за інструментами із плаваючою ставкою до наступної дати зміни процента, за винятком премії чи дисконту, які відображають кредитний спред понад плаваючу ставку, зазначену для даного інструмента, або за іншими змінними факторами, які не встановлюються в залежності від ринкового значення. Такі премії або дисконти амортизуються протягом всього очікуваного терміну обігу інструменту. Розрахунок дисконтованої вартості включає всі комісійні та збори, сплачені та отримані сторонами контракту, які складають невід'ємну частину ефективної процентної ставки. Первісне визнання фінансових інструментів. Фінансові інструменти, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, спочатку обліковуються за справедливою вартістю. Всі інші фінансові інструменти спочатку обліковуються за справедливою вартістю, скоригованою на витрати, понесені на здійснення операції.
Найкращим підтвердженням справедливої вартості при початковому визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з такими ж фінансовими інструментами, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків. Усі операції із придбання або продажу фінансових активів, що передбачають поставку протягом періоду, визначеного законодавством або традиціями ринку (угоди "звичайної" купівлі-продажу), визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли Товариство зобов'язується здійснити поставку фінансового активу. Всі інші операції з придбання фінансових інструментів визнаються тоді, коли суб'єкт господарювання стає стороною договору про придбання фінансового інструменту.
Перекласифікація фінансових активів.
Якщо Товариство проводить перекласифікацію фінансових активів, то перекласифікація застосовується перспективно, починаючи з дати перекласифікації. Коли Товариство здійснює перекласифікацію фінансового активу між категорією тих, що оцінюються за амортизованою собівартістю, і категорією тих, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, визнання процентного доходу не змінюється, Товариство продовжує використовувати ту саму ефективну ставку відсотка. При цьому оцінка очікуваних кредитних збитків не зміниться, оскільки в обох оцінюваних категоріях застосовується однаковий підхід до зменшення корисності. Водночас, якщо фінансовий актив перекласифіковується з категорії тих, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, в категорію тих, що оцінюються за амортизованою собівартістю, то визнається резерв під збитки як коригування валової балансової вартості фінансового активу, починаючи з дати перекласифікації. Якщо фінансовий актив перекласифіковується з категорії тих, що оцінюються за амортизованою собівартістю, в категорію тих, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, то визнання резерву під збитки припиняється (а отже, він більше не визнаватиметься як коригування валової балансової вартості), але натомість в іншому сукупному доході визнається накопичена сума зменшення корисності (в такому самому розмірі), яка розкриватиметься, починаючи з дати перекласифікації.
Коли Товариство перекласифіковує фінансовий актив із категорії тих, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, то ефективна ставка відсотка визначається на підставі справедливої вартості активу станом на дату перекласифікації. Крім того, в цілях застосування розділу 5.5 МСФЗ 9 до фінансового активу, починаючи з дати перекласифікації, дата перекласифікації вважається датою первісного визнання.
Прибутки та збитки. Товариство на власний розсуд приймає безвідкличне рішення про відображення в іншому сукупному доході змін у справедливій вартості інвестиції в інструмент власного капіталу, що не утримується для торгівлі. Таке рішення приймається на рівні кожного інструмента. Відповідні суми, відображені в іншому сукупному доході, після цього в прибуток або збиток не передаються. Натомість Товариство може передати кумулятивний прибуток або збиток у власному капіталі. Дивіденди на такі інвестиції визнаються в прибутку або збитку крім випадків, коли дивіденди явно являють собою відшкодування частини собівартості інвестицій.
Знецінення фінансових активів - оціночний резерв під очікувані кредитні збитки
На основі прогнозів Товариство оцінює очікувані кредитні збитки, пов'язані з борговими інструментами, які оцінюються за амортизованою вартістю та за справедливою вартістю через інший сукупний дохід на кожну звітну дату. Оцінка очікуваних кредитних збитків відображає: (i) об'єктивну і зважену з урахуванням імовірності суму, визначену шляхом оцінки діапазону можливих результатів, (ii) вартість грошей у часі та (iii) всю обґрунтовану і підтверджувану інформацію про минулі події, поточні умови та прогнозовані майбутні економічні умови, доступну на звітну дату без надмірних витрат і зусиль.
Товариство застосовує "триетапну" модель обліку знецінення на основі змін кредитної якості з моменту первісного визнання. Фінансовий інструмент, який не є знеціненим при первісному визнанні, класифікується як такий, що відноситься до Етапу 1. Для фінансових активів Етапу 1 очікувані кредитні збитки оцінюються за сумою, яка дорівнює частині очікуваних кредитних збитків за весь строк, що виникають внаслідок дефолтів, які можуть відбутися протягом наступних 12 місяців чи до дати погашення відповідно до договору, якщо вона настає до закінчення 12 місяців ("12-місячні очікувані кредитні збитки"). Якщо Товариство ідентифікує значне підвищення кредитного ризику з моменту первісного визнання, актив переводиться в Етап 2, а очікувані кредитні збитки за цим активом оцінюються на основі очікуваних кредитних збитків за весь строк, тобто до дати погашення відповідно до договору, але з урахуванням очікуваної передоплати, якщо вона передбачена ("очікувані кредитні збитки за весь строк").
Значне збільшення кредитного ризику
Оскільки одержання обґрунтовано необхідної та підтверджуваної прогнозної інформації не можливе без надмірних витрат або зусиль, Товариство спирається лише на інформацію про прострочення при визначенні того, чи зазнав кредитний ризик значного зростання з моменту первісного визнання. Незважаючи на способи оцінювання, у разі прострочення договірних платежів більш ніж на 45 днів приймається спростовне припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим активом зазнав значного зростання з моменту первісного визнання. Товариство може спростувати це припущення, якщо має необхідну та підтверджувану інформацію, що може бути одержана без надмірних витрат або зусиль, котра показує, що кредитний ризик із моменту первісного визнання не зазнав значного зростання навіть попри те, що договірні платежі
прострочені більш ніж на 45 днів. Якщо Товариство з'ясує, що кредитний ризик значно зріс до того, як договірні платежі було прострочені більш ніж на 45 днів, то спростовне припущення не застосовується.
Визначення дефолту
При з'ясуванні того, чи зазнав значного зростання кредитний ризик за фінансовим інструментом, Товариство враховує зміну ризику настання дефолту з моменту первісного визнання.
При визначенні дефолту в цілях з'ясування ризику настання дефолту Товариство застосовує визначення дефолту, яке відповідає визначенню, використовуваному в цілях внутрішнього управління кредитним ризиком для відповідного фінансового інструмента, а також, якщо це є доцільним, розглядає якісні показники (наприклад, фінансові умови).
Метою оцінювання фінансового стану Контрагента є визначення потенційної імовірності неспроможності (дефолту) Контрагента виконувати умови будь-якої фінансової угоди з Товариством, або в інший спосіб взяті на себе зобов'язання.
Для оцінювання ймовірності рівня дефолту Товариство визначає дефолт як ситуацію, за якої ризик відповідає одному чи декільком із нижчезазначених критеріїв, які виражені в коефіцієнтах: 1. Коефіцієнт фінансування (КФ) - характеризує скільки позичкових коштів залучено Контрагентом на 1 грн. вкладених в активи власних коштів. 2. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1) - характеризує, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами 3. Коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки 4. Коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг поточних зобов'язань можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів. 5. Коефіцієнт інвестування (КІ) -характеризує достатність власного капіталу для покриття необоротних активів і участі власного капіталу у формуванні активів. 6. Коефіцієнт оборотності запасів (КОз) - характеризує число оборотів запасів і дозволяє виявити резерви зростання виробництва продукції. 7. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (КДз) - характеризує швидкість обернення дебіторської заборгованості. 8. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Рв) - характеризує рівень прибутковості вкладеного власного капіталу Контрагента.
Кредитно-знецінений фінансовий актив
Фінансовий актив є кредитно-знеціненим, якщо сталась (стались) одна подія або декілька подій, що негативно впливають на оцінювані майбутні грошові потоки такого фінансового активу. До доказів кредитного знецінення, належать наявні дані про такі події:
(а) значні фінансові труднощі емітента чи позичальника;
(б) порушення договору, наприклад, дефолт або прострочення;
(в) надання кредитором (кредиторами) позичальника поступки (поступок) із економічних чи договірних причин у зв'язку з фінансовими труднощами позичальника, можливість надання яких в іншому випадку кредитор (кредитори) не розглядали б;
(г) зростання ймовірності оголошення позичальником банкрутства або іншої фінансової реорганізації;
(ґ) зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів.
Часова вартість грошей
Очікувані кредитні збитки дисконтуються до звітної дати, а не до очікуваної дати дефолту або якоїсь іншої дати, за ефективною ставкою відсотка, визначеною при первісному визнанні, або за наближеною до неї ставкою. Якщо за фінансовим інструментом установлено змінну ставку відсотка, то очікувані кредитні збитки дисконтуються з використанням ефективної ставки відсотка.
У випадку придбаних або створених кредитно-знецінених фінансових активів очікувані кредитні збитки дисконтуються за відкоригованою на кредитний ризик ефективною ставкою відсотка, визначеною при первісному визнанні.
Для кредитно-знецінених фінансових активів в якості резерву під очікувані кредитні збитки визнаються лише кумулятивні зміни в розмірі очікуваних кредитних збитків за весь строк дії фінансового активу з моменту первісного визнання.
Товариство визнає станом на кожну звітну дату зміну розміру очікуваних кредитних збитків за весь строк дії як прибуток або збиток від зменшення корисності в прибутку або збитку. Суб'єкт господарювання визнає сприятливі зміни в очікуваних кредитних збитках за весь строк дії як прибуток від зменшення корисності, навіть якщо розмір очікуваних кредитних збитків протягом строку дії є меншим від розміру очікуваних кредитних збитків, що були враховані в оцінці грошових потоків під час первісного визнання.
Припинення визнання фінансових активів
Товариство припиняє визнання фінансового активу тоді, коли спливає строк дії договірних прав на грошові потоки від такого фінансового активу, або він передає фінансовий актив і таке передавання відповідає критеріям для припинення визнання.
Товариство передає фінансовий актив тоді, коли воно передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу; або зберігає за собою договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу, але бере на себе договірне зобов'язання виплачувати грошові потоки одному або кільком одержувачам за угодою.
Якщо Товариство зберігає за собою договірні права на одержання грошових потоків від фінансового активу ("первісний актив"), але бере на себе договірне зобов'язання виплачувати ці грошові потоки одному або кільком суб'єктам господарювання ("кінцеві одержувачі"), то Товариство розглядає цю операцію як передавання фінансового активу тоді й лише тоді, коли виконуються всі три наведені нижче умови:
Товариство не зобов'язане виплачувати суми кінцевим одержувачам, якщо від первісного активу йому не надійшли еквівалентні суми. Короткострокові аванси з правом повного відшкодування наданої суми з процентами, нарахованими за ринковими ставками, цю умову не порушують;
- Положення договору про передавання активів забороняють Товариству продавати первісний актив або надавати його в заставу, крім його надання кінцевим одержувачам на забезпечення свого зобов'язання виплачувати їм грошові потоки;
- Товариство зобов'язане переказувати всі грошові потоки, що були зібрані ним від імені кінцевих одержувачів, без суттєвої затримки. Крім того, Товариство не має права повторно інвестувати такі грошові потоки, за винятком інвестицій грошовими коштами та їх еквівалентами (згідно з визначенням, поданим у МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів") упродовж
короткого розрахункового періоду від дати одержання коштів до дати обов'язкового їх переказу кінцевим одержувачам із передаванням процентів, одержаних від таких інвестицій, на користь кінцевих одержувачів.
Якщо Товариство в основному передає всі ризики та вигоди від володіння фінансовим активом, то воно припиняє визнання фінансового активу та окремо визнає як активи або зобов'язання всі права та обов'язки, створені або збережені при передаванні. Передавання ризиків та вигід оцінюється шляхом порівняння вразливості Товариства до ризику пов'язаного з мінливістю сум і строків чистих грошових потоків від переданого активу (до та після передання). Товариство в основному зберігає за собою всі ризики та вигоди від володіння фінансовим активом, якщо його вразливість до мінливості теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків від фінансового активу не зазнає значних змін унаслідок передавання (наприклад, через те, що Товариство продало фінансовий актив на умовах угоди про його зворотній викуп за фіксованою ціною або за ціною продажу плюс дохід позикодавця).
Якщо Товариство має практичну здатність продати актив у цілому незв'язаній третій стороні й має змогу втілити цю можливість у життя в односторонньому порядку та без потреби у встановленні додаткових обмежень на передавання, то Товариство контроль за собою не зберегло. У всіх решті випадків Товариство зберігає за собою контроль.
Починаючи з 1 січня 2025 року, Компанія змінила облікову політику щодо класифікації факторингових договорів, укладених із клієнтами малого та середнього бізнесу. Раніше такі договори класифікувалися як фінансові активи, оцінювані за справедливою вартістю через прибутки або збитки (FVTPL). З 2025 року вони класифікуються як фінансові активи, що утримуються для отримання грошових потоків, і, відповідно, оцінюються за амортизованою вартістю.
Ця зміна була зумовлена переглядом бізнес-моделі Компанії та переорієнтацією на утримання активів до погашення з метою отримання контрактних грошових потоків, що відповідають визначенню "суми, що складається лише з платежів основної суми боргу та відсотків на непогашену частину основної суми боргу" відповідно до МСФЗ (IFRS) 9.
Товариство застосувало цю зміну облікової політики перспективно з дати її впровадження, як це передбачено МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". Порівняльну інформацію не було переглянуто, оскільки зміна не передбачає ретроспективного застосування.
Класифікація фінансових зобов'язань
Товариство здійснює класифікацію всіх фінансових зобов'язань за такими категоріями:
1) фінансові зобов'язання, що в подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю;
2) фінансові зобов'язання, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Такі зобов'язання, включаючи похідні інструменти, що є зобов'язаннями, надалі оцінюються за справедливою вартістю.
Товариство під час первісного визнання безвідклично призначає фінансове зобов'язання як таке, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо таке рішення забезпечує надання більш доречної інформації через одну з таких причин:
- воно усуває або значно зменшує невідповідність в оцінці або визнанні (яку подекуди називають "неузгодженістю обліку"), що в іншому випадку виникла б при оцінці активів або зобов'язань, або при визнанні прибутків і збитків за ними на різних основах, або
- група фінансових зобов'язань або фінансових активів і фінансових зобов'язань перебуває в управлінні, а її показники ефективності оцінюються на основі справедливої вартості згідно з документально оформленою стратегією управління ризиком або стратегією інвестування.Припинення визнання фінансових зобов'язань
Товариство припиняє визнання фінансових зобов'язань тоді і тільки тоді, коли вони погашені, або коли передбачений договором обов'язок виконаний, анульований, або припинений після закінчення терміну позовної давності.