Де-ріскінг: як протистояти банківському AML-комплаєнсу?

Чи доводилось вашій компанії отримувати від уповноваженого банку, з яким співпрацюєте не перший рік, запити з вимогою надати інформацію необхідну для здійснення фінансового моніторингу?
Доповнюється такий запит, здебільшого, погрозою відмовити компанії в обслуговуванні у разі ненадання документів чи відомостей, потрібних для здійснення належної перевірки клієнта (НПК). Перше ж питання, яке постає у керівництва: чи зобов’язана юридична особа безумовно виконувати вимоги банку, враховуючи, що запитувана інформація відноситься комерційної таємниці, право на захист якої передбачено Законом України «Про інформацію»? - команда Activitis має щодо цього власну думку.

Які права надає банкам Закон про легалізацію?

Банк, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», є суб’єктом первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ).
Закон надає СПФМ право вимагати у свого клієнта інформацію, необхідну для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким СПФМ інших вимог Закону (ч. 6 ст. 11 Закону).
До заходів належної перевірки Закон відносить:

  • ідентифікацію та верифікацію клієнта;
  • встановлення КБВ клієнта, мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції;
  • проведення моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, які здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у СПФМ інформації про клієнта, його діяльність та ризик (зокрема, в разі потреби, про джерело коштів, пов’язаних із фінансовими операціями);
  • забезпечення актуальності отриманих й існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

Більшість заходів належної перевірки здійснюється банком до встановлення ділових відносин з клієнтом. На підставі такої перевірки, банк встановлює клієнту рівень ризику і, в подальшому, спостерігає за його фінансовими операціями на предмет їх відповідності наявній у банка інформації, а також оновлює інформацію про нього.
Підстави до запиту відсутні, якщо: компанія виконує типові для її діяльності операції; сума переказів суттєво не відрізняється від тих, які вона зазвичай отримує/ініціює; в діяльності компанії не відбулось подій, котрі свідчили про зміни та/або викликала у банка підозру. Підставою ж для запиту може бути:

1) інформація про зміни, про які банку стало відомо з офіційних/відкритих джерел;
2) підозра.

Обидва випадки стосуються конкретних подій або фінансових операцій, за конкретний проміжок часу, з конкретними контрагентами. Запит банку має бути аргументованим, а не формальним - тільки такий запит відповідає нормам Закону та надає банку право на отримання від клієнта інформації/офіційної документації. У відповідь на вимогу банку надати необмежену кількість інформації за великий проміжок часу, компанія може направити запевнення в наданні відповіді за умови деталізації та конкретизації запиту.

Навіщо банку необмежена інформація про клієнта?

Дії банку частково виправдовуються величезними штрафами за невиконання вимог Закону. Activitis розуміє це краще за будь-якого суб’єкта господарювання, оскільки, відповідно до Закону, також є СПФМ. Компанія «Актівітіс» зобов’язана виконувати щодо своїх клієнтів такі ж дії як і банк. Водночас, компанія веде діяльність з використанням банківських рахунків, тому також є клієнтом банків і потерпає від банківського AML-комплаєнсу.
Будучи і СПФМ, і клієнтом банку, Activitis усвідомлює проблему глибше. Причина банківських запитів полягає в тому, що Закон вимагає від СПФМ документувати заходи, вжиті з метою виконання вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу та бути здатним довести НБУ, що прийняті рішення ґрунтуються на результатах належного комплексного аналізу.
Велика кількість клієнтів та обмеженість ресурсів спонукають банки до «формального підходу» (запитати всього побільше, раптом щось знадобиться) та де-ріскінгу (перестрахуватися, відмовити в обслуговуванні складним для розуміння чи норовливим клієнтам замість їх вивчення).
Формальний підхід призводить до повної зрівнялівки клієнтів, шляхом ігнорування суті й масштабу діяльності, розміру доходів і стандартного для конкретного суб’єкта господарювання обсягу фінансових операцій. Інколи виникають абсурдні ситуації: компанія, яка щоденно кредитує малий та середній бізнес на мільйони, змушена пояснювати доцільність кожної операції, сума якої перевищує 400 тисяч гривень, оскільки банком вона визначається як значна. Але ж те, що є значним для мікропідприємства може бути мізерним для великої компанії.
Інший приклад – фінансова допомога засновнику. Такі операції особливо лякають банки, оскільки фінансова допомога часто використовується у схемах легалізації. Водночас не враховується профіль особи, яка отримує допомогу (соціальний та фінансовий стани, спосіб надання та погашення). Зрозуміло, що фінансова допомога в значних розмірах особі з соціально вразливих верств населення викликатиме питання. Другий випадок, якщо це особа з вагомими статками й інформація про її фінансовий стан відома банку.
Кожен суб’єкт господарювання може навести безліч прикладів за своєї практики, коли необхідно було доводити банку очевидні речі. Це відволікає ресурси і, головне, не приносить бажаного результату.

Обгрунтований де-ріскінг

Національний банк України в п. 37 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління від 19.05.2020 № 65, зобов’язує банки утримуватися від формального підходу, оскільки він не сприяє фінансовій інклюзії.
Банку не потрібні гігабайти інформації про суб’єкта господарювання, йому необхідно розуміти мету та характер ділових відносин і/або фінансових операцій. На цім кожен може допомогти банку та собі одночасно.

Як мінімізувати кількість запитів від банку?

Activitis вирішили зосередитись на правильному позиціюванні компанії в очах банку, поступово вибудовуючи ставлення до себе як до суб’єкта, який веде бізнес доброчесно та прозоро. Яким чином?
Ділимось рішеннями, які фінансова компанія Activitis неодноразово втілювала, аби допомагати банку виконувати вимоги Закону та спрощувати собі життя:

  • Ретельно заповніть банківський опитувальник, надайте розгорнуті відповіді на поставлені питання. Слідкуйте за змінами й оновлюйте інформацію (до речі, вимога щодо своєчасного оновлення інформації є в кожному опитувальнику).
  • Розкажіть у довільній формі про ваш бізнес: бізнес-план, презентація, демонстраційні матеріали, які використовуються для залучення клієнтів.
  • Зробіть посилання на інтернет-джерела: соціальні мережі (за наявності) та сайт, які містять інформацію про діяльність та досягнення компанії.
  • Проаналізуйте, яку інформацію видають про компанію сайти-агрегатори (YouControl, Vkursi, Орендатабот). Поясніть або спростуйте факти, які система позначає «Важливо», «Зверніть увагу» тощо.
  • Не перекладайте комунікації з банком виключно на плечі бухгалтера, тому що репутація – це дещо більше, ніж цифри на балансі.

Час, витрачений на правильне позиціювання компанії суттєво зменшує кількість запитів від банків щодо процедур «знай свого клієнта». Ефект настане не одразу, але він неодмінно буде.